Лікування раку повіки в Туреччині: видалення пухлини та реконструкція повіки

Більшість ущільнень на повіці нешкідливі: це халязіон, ячмінь або доброякісне утворення шкіри. Але перламутровий горбик, що кровоточить і вкривається кірочками, ділянка, де випали вії, чи «халязіон», який знову й знову з'являється на тому самому місці, можуть виявитися раком повіки — а виявлений рано, він добре піддається лікуванню. У цьому матеріалі про лікування раку повіки в Туреччині та інших країнах ідеться про тривожні ознаки, основні види пухлин, а також про те, як їх видаляють і відновлюють повіку: саме тут лікування раку ока поєднується з хірургією повік.

Що таке рак повіки?

Рак повіки розвивається зі шкіри повіки або її дрібних залоз і здебільшого пов'язаний із багаторічною дією сонця. Від того, з яких клітин походить пухлина, залежать її поведінка та лікування.

Нешкідливе ущільнення чи рак повіки?

Доброякісні утворення трапляються набагато частіше: халязіони (закупорені сальні залози), себорейний кератоз, шкірні вирости (акрохордони), родимки, дрібні кісти та жовті холестеринові бляшки — ксантелазми. Запідозрити рак дають змогу такі ознаки:

• випадіння вій над ущільненням або виїмка на краю повіки;
• ранка, яка кровоточить, вкривається кірочками або виразкується й не гоїться;
• перламутровий валикоподібний край із дрібними видимими судинами;
• щільний вузлик, який продовжує рости або здається спаяним із глибшими тканинами;
• «халязіон», що повертається на те саме місце або не піддається лікуванню;
• стійкий однобічний «блефарит» у літньої людини, оніміння повіки чи чола.

Хто має підвищений ризик раку повіки?

Головний чинник ризику — багаторічна дія ультрафіолету (УФ), особливо на світлу шкіру та після десятиліть, проведених просто неба під яскравим сонцем. Ризик підвищують також літній вік, променева терапія на ділянку обличчя, ослаблений імунітет (наприклад, після трансплантації органа), перенесені раніше раки шкіри та рідкісні спадкові синдроми.

Які основні види раку повіки?

Базальноклітинний рак (базаліома) повіки

Базальноклітинний рак найчастіше виникає на нижній повіці та у внутрішньому куточку ока. Вузлова форма має вигляд блискучого горбика з дрібними судинами, іноді з кратером у центрі; інфільтративна форма пласка, схожа на рубець і поширюється під шкірою далі, ніж здається на око, тому частіше рецидивує. У віддалені органи базаліома майже ніколи не поширюється. Її небезпека — місцеве руйнування тканин і, в занедбаних випадках, проростання в очну ямку.

Плоскоклітинний рак

Плоскоклітинний рак трапляється рідше, але поводиться агресивніше. Він часто виникає на пошкодженій сонцем шкірі, іноді з передракової ділянки (актинічного кератозу), і може поширюватися в лімфатичні вузли перед вухом і під щелепою або повзти вздовж нервів, спричиняючи оніміння, двоїння чи опущення повіки. Тривале лікування, що пригнічує імунітет, помітно підвищує ризик.

Карцинома сальних залоз повіки: «великий імітатор»

Цей рак виникає із сальних залоз повіки, переважно з мейбомієвих залоз у щільній тарзальній пластинці (хрящі повіки); верхня повіка, у якій таких залоз приблизно вдвічі більше, уражається частіше. Він частіше трапляється в жінок; медіана віку на момент діагнозу в опублікованих серіях — від 57 до 72 років. За наявними даними, у деяких регіонах Південної та Східної Азії він трапляється відносно частіше.

Пухлина дуже переконливо імітує халязіон або однобічний блефарит, тому діагноз часто ставлять із запізненням. Крім того, вона може тонким шаром поширюватися кон'юнктивою й нагадувати інші пухлини кон'юнктиви — саме тому беруть кілька невеликих «картувальних» біопсій.

Карцинома сальних залоз може бути ознакою синдрому Мюїра — Торре (Muir–Torre), варіанта синдрому Лінча, пов'язаного з раком кишечника та інших внутрішніх органів, тому можуть порадити дослідження пухлини, медико-генетичне консультування та колоноскопію. У метааналізі даних 1 333 пацієнтів метастази виникли приблизно в 12%, місцевий рецидив — приблизно в 16%, а від пухлини померли близько 6%.

Карцинома з клітин Меркеля

Цей рідкісний нейроендокринний рак шкіри уражає людей літнього віку або з пригніченим імунітетом; близько 80% випадків пов'язані з поліомавірусом клітин Меркеля. На повіці він має вигляд червоно-фіолетового вузла біля краю верхньої повіки, який не болить, але збільшується впродовж кількох тижнів. До 37% пацієнтів уже на момент діагнозу мають ураження лімфатичних вузлів, тому операцію зазвичай поєднують із променевою терапією.

Меланома повіки

На меланому припадає близько 1% раків повіки; найчастіше це злоякісне лентиго — пляма коричневого кольору на пошкодженій сонцем шкірі, що повільно розростається й може переходити на поверхню ока (див. меланома кон'юнктиви). Стадію визначають так само, як для меланоми шкіри, — переважно за товщиною. За опублікованими даними, частота рецидивів становила 0–3,6% після операції за типом Мооса зі спеціальними забарвленнями порівняно з 6–20% після стандартного висічення.

Як діагностують рак повіки?

Фахівець оглядає повіку на щілинній лампі, вивертає її, промацує лімфатичні вузли перед вухом і на шиї та фотографує утворення. Діагноз підтверджує біопсія: патоморфолог досліджує частину утворення (інцизійна біопсія) або, якщо воно невелике, усе утворення (ексцизійна біопсія). За підозри на карциному сальних залоз потрібен зразок на всю товщину повіки, а також картувальні біопсії кон'юнктиви.

Знімки додають у разі великих, рецидивних або нерухомих пухлин, обмеження рухливості ока, випинання ока чи оніміння: МРТ з контрастом показує поширення вздовж нервів, а КТ — стан кісток. Для деяких пухлин підвищеного ризику потрібна також біопсія сторожового лімфатичного вузла (див. як діагностують пухлини ока). Для другої думки надішліть фотографії з датами, гістологічний висновок і оригінальні файли знімків.

Як визначають стадію раку повіки?

Для базальноклітинного та плоскоклітинного раку, а також карциноми сальних залоз повіки використовують систему AJCC 8-го видання (TNM 8); меланому та карциному з клітин Меркеля класифікують за системами для раку шкіри.

Категорії T1–T3 додатково поділяють за глибиною: від «a» (край повіки та тарзальна пластинка не уражені) до «c» (ураження на всю товщину повіки). Див. стадії раку ока.

Лікування раку повіки: видалення пухлини з контролем країв

Основа лікування — операція. Її мета — чисті краї, тобто здорова тканина з усіх боків і під пухлиною, за збереження повіки, яка змикається та захищає око. За стандартного нарізання видаленого препарату поперечними «скибками», як хлібину, досліджують менше ніж 1–2% краю, тому під час видалення пухлин повіки застосовують методи, що перевіряють увесь край, — так звану повну оцінку периферичних і глибокого країв резекції (CCPDMA).

Операцію за Моосом виконує спеціально підготовлений хірург; зазвичай вона дає змогу видалити пухлину за один-два етапи, зберігши здорові тканини, а окулопластичний хірург часто відновлює повіку того самого або наступного дня. У рандомізованому дослідженні первинного базальноклітинного раку обличчя частота рецидивів через 30 місяців становила 3% після стандартного висічення і 2% після операції за Моосом, а близько 18% перших стандартних висічень виявилися неповними.

Операція також виявилася ефективнішою за променеву терапію в лікуванні базальноклітинного раку (невдача лікування за 4 роки — 0,7% проти 7,5%). Проте опромінення зберігає своє значення, коли операція неможлива, а також після операції — у разі ураження нервів чи лімфатичних вузлів, пухлинних клітин у краях або карциноми з клітин Меркеля.

Як відновлюють повіку після видалення пухлини?

Повіка складається з переднього шару (шкіра та м'яз) і заднього (тарзальна пластинка та кон'юнктива). Реконструкція повіки заміщує видалені тканини; якщо один шар замінюють вільним трансплантатом, інший повинен мати власне кровопостачання, тобто бути клаптем. Мета — повне змикання повік, стабільний край повіки, робочий відтік сліз і природний вигляд.

У разі двоетапної реконструкції повіки з'єднують, і око залишається закритим до другої, короткої операції, під час якої клапоть розділяють: зазвичай через кілька тижнів для клаптя Г'юза та через 6–8 тижнів для клаптя Катлера — Бірда. У маленьких дітей (через ризик амбліопії — «лінивого ока») і в людей з єдиним оком, що бачить, таких методів за можливості уникають. Трансплантати беруть з іншої верхньої повіки, зі шкіри біля вуха або зі слизової оболонки рота. Див. також сторінку про операції на повіках.

Що робити, якщо рак повіки поширений?

Якщо пухлина проросла в очну ямку, кістку чи приносові пазухи або для її повного видалення довелося б видалити око, тактику визначає мультидисциплінарна команда. Наведені нижче препарати призначають і контролюють онкологи-хіміотерапевти, а їхня доступність у різних країнах різниться.

• Інгібітори сигнального шляху Hedgehog (вісмодегіб, сонідегіб) — таблетки для щоденного приймання в разі поширеного базальноклітинного раку. У дослідженнях на вісмодегіб відповіли приблизно 43–60% місцево поширених пухлин, на сонідегіб — близько 42%. Часто трапляються м'язові судоми, випадіння волосся та зміни смаку; приблизно 3 пацієнти з 10 припиняють лікування через побічні ефекти, а під час вагітності ці препарати застосовувати не можна.
• Імунотерапія інгібіторами PD-1 або PD-L1: цеміплімаб застосовують у разі поширеного плоскоклітинного раку шкіри, а також базальноклітинного раку після інгібіторів Hedgehog. 8 жовтня 2025 року FDA (США) схвалило цеміплімаб як ад'ювантну терапію плоскоклітинного раку шкіри високого ризику після операції та променевої терапії; у дослідженні C-POST за участю 415 пацієнтів він знизив ризик рецидиву або смерті приблизно на дві третини порівняно з плацебо. Косибелімаб (Unloxcyt), схвалений у грудні 2024 року для лікування плоскоклітинного раку, який неможливо вилікувати операцією чи опроміненням, дав відповідь приблизно в 47–48% пацієнтів.
• Променева терапія або, в крайньому разі, екзентерація орбіти (видалення ока разом із вмістом очної ямки): див. сторінки про енуклеацію, екзентерацію та очний протез і про пухлини орбіти.

Які результати лікування і як часто потрібні огляди?

• Базальноклітинний рак: 5-річна виліковність сягає приблизно 98%; вона нижча в разі пухлин понад 3 см, а також довго не лікованих або рецидивних пухлин.
• Карцинома з клітин Меркеля: 5-річна виживаність становила 97% за неуражених лімфатичних вузлів і 52% — за їх ураження.
• Меланома: 10-річна виживаність — до 93% за стадії IA і 10–15% за стадії IV.

Щоденний захист від сонця та періодичний огляд усієї шкіри — частина тривалого спостереження. Наша стаття «Чи виліковний рак ока?» допомагає побачити ці цифри в ширшому контексті.

Лікування раку повіки в Туреччині: консультація та операція в Анталії

Професорка Еліф Бетюль Тюркоглу (Prof. Dr. Elif Betül Türkoğlu) — професорка офтальмології та офтальмоонколог із понад 20-річним досвідом роботи в офтальмології; її академічна кар'єра пов'язана з медичним факультетом Університету Акденіз в Анталії. Вона має й окулопластичну підготовку: кар'єру фахівця розпочала в окулопластичному відділенні Навчально-дослідницької лікарні Університету Сакар'ї та є членкинею американського й європейського товариств окулопластичних хірургів (ASOPRS, ESOPRS).

Вона оглядає утворення, виконує біопсію, разом із патоморфологом планує висічення та контроль країв і відновлює повіку. Якщо потрібні операція за Моосом, променева терапія чи системні препарати, їх проводять разом із відповідними командами профільних фахівців.

Пацієнти з-за кордону можуть почати з того, щоб надіслати фотографії та гістологічні висновки. Для невеликого висічення з одномоментною пластикою потрібно пробути на місці достатньо довго, щоб пройти контрольний огляд і зняти шви; поетапна реконструкція потребує другої, короткої операції через кілька тижнів. Див. сторінки про хірургічне лікування пухлин ока та для іноземних пацієнтів.