Енуклеація: видалення ока, орбітальні імпланти та штучне око

Почути, що око, можливо, доведеться видалити, — один із найважчих моментів у лікуванні очей для дорослих, а для батьків — тим паче. Енуклеацію рекомендують лише тоді, коли збереження ока несе більший ризик — для життя, для самопочуття чи для другого ока, — ніж його втрата. Сьогодні операцію поєднують із реконструкцією, яка повертає природний зовнішній вигляд.

На цій сторінці пояснено, коли радять видалення ока, чим воно відрізняється від евісцерації та екзентерації, навіщо потрібен орбітальний імплант і як ви або ваша дитина пройдете шлях від операції до індивідуального штучного ока.

Коли рекомендують видалення ока?

• Велика увеальна меланома: дуже велика пухлина, значне ураження війкового (циліарного) тіла чи райдужки, проростання в зоровий нерв, сліпе болюче око з тяжкою глаукомою або повторний ріст пухлини після опромінення; деякі пацієнти й самі надають перевагу видаленню.
• Поширена ретинобластома: як правило, очі групи E, неоваскулярна глаукома (спричинена ростом нових судин), підозра на проростання в зоровий нерв або неефективність іншого лікування — за правилом «спершу життя, потім око, потім зір».
• Сліпе болюче око, яке більше не піддається медикаментозному лікуванню.
• Тяжка травма без шансів на корисний зір, неконтрольована інфекція або запобігання симпатичній офтальмії — рідкісному запаленню, яке після травми одного ока може вразити здорове.

Для більшості видів раку ока видалення вже не є стандартним вибором. У дослідженні COMS (Collaborative Ocular Melanoma Study) пацієнти з меланомою середнього розміру, яким провели брахітерапію, жили так само довго, як ті, кому видалили око (смертність від усіх причин за 12 років — 43% проти 41%), а багато дітей із ретинобластомою сьогодні зберігають око завдяки внутрішньоартеріальній та інтравітреальній хіміотерапії.

Енуклеація, евісцерація чи екзентерація: у чому різниця?

Під час евісцерації зберігаються склера та прикріплені до неї м'язи, що може дещо поліпшити об'єм і рухливість, але її не виконують, якщо пухлина відома або є підозра на неї, бо в оці можуть залишитися ракові клітини. Якщо внутрішні структури ока неможливо оглянути, спершу роблять УЗД або КТ: в одному великому огляді неочікувану пухлину виявили в 1,95% із 13 591 зразка, отриманого під час евісцерації.

Екзентерацію виконують лише в разі раку, що проріс в орбіту, — наприклад, поширеного раку повіки або раку слізної залози (див. пухлини орбіти). Якщо повіки вдається зберегти, загоєння відбувається швидше. Згодом цю ділянку закривають пов'язкою або індивідуальним силіконовим орбітальним протезом, який тримається на спеціальному клеї, на окулярах або завдяки магнітам, закріпленим у кістці. Таргетні препарати, імунотерапія та променева терапія дедалі частіше допомагають уникнути екзентерації, коли це безпечно.

Як відбувається енуклеація?

Під загальною анестезією хірург від'єднує окорухові м'язи, перетинає зоровий нерв і видаляє око цілим, обережно поводячись із ним, якщо всередині є пухлина. У разі ретинобластоми разом з оком видаляють близько 10 мм зорового нерва, бо від того, чи є пухлина в нерві, залежить, чи знадобиться подальша хіміотерапія.

Глибоко в очну ямку встановлюють орбітальний імплант — кульку, що заміщує об'єм ока, — і прикріплюють до нього або до його оболонки окорухові м'язи, щоб він міг рухатися. Тканини ушивають пошарово, а за повіки вставляють прозору пластикову «шкаралупку» — конформер, що зберігає склепіння порожнини, у яких згодом триматиметься протез. Видалене око передають патоморфологу; у разі увеальної меланоми тканину можна використати також для генетичного прогностичного тестування.

Які орбітальні імпланти використовують?

• Непористі імпланти виготовляють з акрилу (ПММА) або силікону.
• Пористі імпланти (з гідроксиапатиту, пористого поліетилену чи оксиду алюмінію) дають змогу тканинам і судинам проростати в них, що допомагає їм прижитися.
• Імпланти можуть обгортати донорською склерою, фасцією або сіткою, щоб до них легше було прикріпити м'язи й захистити тканини, що їх укривають.

За даними опитування американських окулопластичних хірургів 2004 року, найчастіше використовували імпланти з пористого поліетилену (43%), далі — з гідроксиапатиту (27%) і непористі (20%). Дорослим зазвичай потрібна кулька діаметром щонайменше 20 мм. Штифти, що з'єднують імплант із протезом, поліпшують рухливість, але в одній із серій ускладнення виникли в 44% імплантів зі штифтами, тому нині штифти застосовують рідко.

Крок за кроком: від операції до штучного ока

1. Консультація та планування. Вивчають дані огляду, знімки й результати гістології, обговорюють альтернативи зі збереженням ока; якщо йдеться про дитину, з командою зустрічається вся родина.
2. Операція. Енуклеація, встановлення імпланта й конформера під загальною анестезією; після операції на короткий час накладають компресійну пов'язку.
3. Перші два тижні. Набряк і синці найбільші в перші дні й минають за 1–2 тижні. Біль зазвичай знімають таблетками, а краплі чи мазь з антибіотиком застосовують за призначенням.
4. З 2-го до 8-го тижня. Слизова оболонка порожнини загоюється приблизно за 4–8 тижнів. Конформер увесь цей час залишається на місці: без нього порожнина може зменшитися.
5. Перший візит до окуляриста — приблизно через 4–8 тижнів після операції. Окулярист — фахівець із виготовлення очних протезів — обережно знімає відбиток порожнини й виготовляє акриловий протез, розписаний уручну під ваше друге око.
6. Примірка та підгонка. Протез вставляють і налаштовують так, щоб він був зручним, повіки розташовувалися правильно, а погляд мав природний вигляд.
7. Тривалий догляд. Регулярне полірування, новий протез раз на кілька років, огляди порожнини та здорового ока, а також онкологічне спостереження, якого потребує ваш діагноз.

Наскільки природно виглядатиме й рухатиметься штучне око?

Сучасні індивідуальні очні протези в більшості повсякденних ситуацій мають природний вигляд. Імплант рухається разом з окоруховими м'язами й передає частину цього руху протезу, тож штучне око стежить за іншим оком — хоча й не повною мірою, коли ви дивитеся далеко вбік. Зіниця протеза не змінює розміру на світлі.

З роками деякі люди помічають глибшу западину над оком, розслаблення нижньої повіки або те, що протез ніби сидить глибше (постенуклеаційний синдром анофтальмічної порожнини). Зазвичай допомагають змінений протез, філери чи імпланти, що додають об'єм, або операція на повіках. В одному опитуванні 94% окуляристів вважали, що такі зміни частіше виникають після енуклеації, ніж після евісцерації.

Як доглядати за очним протезом?

Більшість людей майже весь час носять протез, не знімаючи, і виймають його лише тоді, коли радить окулярист. Коли ви його знімаєте, тримайте його над м'якою поверхнею, очищайте так, як вас навчили (без спирту й розчинників), а в разі сухості використовуйте зволожувальні краплі. Багато фахівців також радять носити ударостійкі (полікарбонатні) окуляри, щоб захистити друге око.

Зверніться до окуляриста раніше, якщо протез ніби дивиться в інший бік, подряпаний або вкритий нальотом, виділень чи дискомфорту стало більше, він має запалий вигляд, зміщується, через нього опускається повіка або йому понад 5 років.

Як зберегти симетрію обличчя дитини, що росте?

Якщо око видаляють у ранньому дитинстві, орбіта з цього боку може рости повільніше. Імплант правильного розміру або дермально-жировий трансплантат (невеликий фрагмент глибокого шару шкіри з жировою тканиною, зазвичай із живота чи сідниці, який може рости разом із дитиною) у поєднанні з регулярним збільшенням протеза допомагають обличчю розвиватися симетрично. Очікується, що частина жирової тканини трансплантата з часом зменшиться, у дорослих — більшою мірою. Тому маленькі діти бувають в окуляриста часто.

Які ризики?

У ранні терміни можливі кровотеча, набряк та інфекція. Пізніше можуть виникнути такі проблеми:

• Оголення або виштовхування (екструзія) імпланта: тканини над імплантом стоншуються або розходяться. Невелике оголення можна закрити трансплантатом склери, фасції чи дермально-жировим трансплантатом; у разі більшого може знадобитися новий імплант.
• Скорочення (контрактура) порожнини: через рубцювання склепіння стають надто мілкими, щоб утримувати протез. Типові причини — променева терапія, інфекція, повторні операції, а також тривала відсутність конформера чи протеза в порожнині. Для поглиблення порожнини використовують трансплантати слизової оболонки рота, амніотичну мембрану або дермально-жировий трансплантат.
• Зміни об'єму та повік: глибока западина над верхньою повікою, опущення верхньої повіки або розслаблення нижньої.
• Виділення та сухість порожнини — зазвичай із ними вдається впоратися за допомогою очищення та крапель.

Відновлення, психологічна підтримка та поїздка додому

Основний дискомфорт минає за перші тиждень-два. До легких щоденних справ можна повернутися, коли спаде набряк; із плаванням, контактними видами спорту й підійманням важкого доведеться зачекати, доки хірург не дозволить.

Звикання до зору одним оком потребує часу. Оцінювати відстань — на сходах або коли наливаєте напій — спершу часто складніше, але впродовж наступних місяців це поліпшується; правила керування автомобілем для людей з одним оком у різних країнах різняться. Втрата ока — це ще й емоційна подія. Тривога, горе й ніяковість — нормальні почуття; допомогти можуть розмови з командою, що вас лікує, фахівцями психоонкологічної служби або іншими пацієнтами, а дітям допомагають прості й чесні пояснення.

Пацієнти з-за кордону зазвичай залишаються в Анталії до завершення перших післяопераційних оглядів, а потім летять додому з конформером; терміни перельоту обговоріть із хірургом — особливо якщо переліт тривалий, — адже після операції є ризик утворення тромбів. Перший протез через 4–8 тижнів може виготовити окулярист поблизу дому або під час повторного приїзду.

Чи є альтернативи видаленню ока?

Для багатьох пухлин — так; усе залежить від розміру й розташування пухлини та від зору:

• Увеальна меланома: брахітерапія, протонна чи стереотаксична променева терапія, а в окремих випадках — локальна резекція пухлини.
• Ретинобластома: внутрішньоартеріальна, інтравітреальна та системна хіміотерапія в поєднанні з лазерним лікуванням або заморожуванням.
• Клінічні дослідження: неоад'ювантний даровасертиб — таблетки, які приймають перед місцевим лікуванням, щоб зменшити велику увеальну меланому. У дослідженні 2-ї фази 24 із 42 пацієнтів (57%), яким радили видалити око і які завершили лікування, змогли його зберегти. Станом на вересень 2026 року препарат є експериментальним і доступний лише в межах клінічних досліджень, зокрема дослідження 3-ї фази OptimUM-10.

Енуклеація в Анталії

Професорка Еліф Бетюль Тюркоглу (Prof. Dr. Elif Betül Türkoğlu) виконує енуклеацію та евісцерацію з установленням орбітальних імплантів дорослим і дітям. Перш ніж рекомендувати видалення, вона оцінює, чи може лікування зі збереженням ока безпечно контролювати хворобу, і зрозумілою мовою пояснює причини, вибір імпланта та терміни. Штучне око виготовляє окулярист, гістологічне та генетичне дослідження виконують фахівці лабораторії, а подальше протипухлинне лікування, якщо воно потрібне, планують разом із відповідними онкологічними командами.

Якщо ви живете за кордоном, можна почати з дистанційної оцінки ваших знімків і висновків. Про планування поїздки — на сторінці для іноземних пацієнтів, а про те, чого чекати в день операції, — у нашій статті про хірургічне лікування пухлин ока.