Блефаропластика та операції на повіках в Анталії

Повіки захищають око, з кожним кліпанням розподіляють по ньому слізну плівку й обрамлюють обличчя. Коли вони обвисають, опускаються, завертаються всередину чи вивертаються назовні або коли сльоза не може відтікати, операція може відновити комфорт, зір і зовнішній вигляд. На цій сторінці йдеться про блефаропластику в Анталії — операцію з приводу надлишку шкіри повік і набряклості — та про інші окулопластичні втручання, які виконує проф. Тюркоглу: корекцію птозу, завороту й вивороту повік, операції на слізних шляхах, реконструкцію після видалення пухлин і хірургію очного протезування.

Операція на повіках — це тонка робота з невеликою й делікатною структурою. Мета завжди одна: повіка, яка повністю змикається, захищає око і має природний вигляд, тому обстеження починається з того, як повіки працюють, а не лише з того, як вони виглядають.

Які проблеми з повіками можна вирішити хірургічно?

Якщо важкі повіки заважають бачити, дослідження поля зору покаже, яку частину його верхньої ділянки вони закривають. У багатьох людей є і функціональні, і естетичні скарги, і одна операція може вирішити обидві проблеми.

Блефаропластика в Анталії: операції на верхніх і нижніх повіках

Верхня блефаропластика

Під час верхньої блефаропластики через розріз у природній складці верхньої повіки видаляють надлишок шкіри та, за потреби, трохи м'язової тканини або жиру; рубець ховається в складці, коли очі розплющені. Водночас оцінюють положення брів: низько розташована брова робить повіки важчими на вигляд, і саме лише видалення шкіри повіки цього не виправить. Операцію зазвичай проводять під місцевою анестезією, іноді з легкою седацією, і додому ви йдете того самого дня.

Нижня блефаропластика та транскон'юнктивальний доступ

Мішки під очима зазвичай з'являються, коли з віком тканини, що підтримують жирові подушки навколо ока, слабшають і ці подушки випинаються вперед. Під час транскон'юнктивальної нижньої блефаропластики жир видаляють або переміщують через невеликий розріз на внутрішньому боці нижньої повіки, тому зовні рубця не видно. Такий варіант підходить тим, кого турбує передусім набряклість, а не надлишок шкіри. Зайву шкіру можна висікти через тонкий розріз одразу під віями, а розслаблену нижню повіку — підтягнути, щоб вона зберігала правильне положення.

Операція з приводу птозу (опущеної повіки)

У дорослих птоз найчастіше спричиняє розтягнення або відрив сухожилка м'яза, що піднімає повіку, — через вік, багаторічне носіння контактних лінз або попередні операції на оці. Деякі діти народжуються з птозом; якщо повіка закриває зіницю, це може спричинити амбліопію («ліниве око»), тож такий стан потребує ранньої уваги.

Методика операції з приводу птозу залежить від того, наскільки добре працює м'яз, що піднімає повіку. Його сухожилок можна вкоротити або знову підшити через складку повіки, а за легкого птозу — вкоротити невеликий м'яз на внутрішньому боці повіки без розрізу шкіри. Якщо м'яз, що піднімає повіку, працює дуже слабко, як за деяких вроджених форм, повіку за допомогою підвісу з'єднують із лобовим м'язом.

Корекція завороту та вивороту повіки

У разі завороту повіки (ентропіону) край повіки завертається всередину, і вії труться об око, спричиняючи подразнення, почервоніння, а з часом — пошкодження рогівки. У разі вивороту повіки (ектропіону) повіка відвисає від ока, що спричиняє сльозотечу, почервоніння та сухість. Найчастіше обидва стани пов'язані з віковим розслабленням тканин; будь-який із них можуть спричинити рубці, а виворот — ще й слабкість лицевого нерва. Операція зазвичай підтягує повіку в зовнішньому куточку ока й відновлює положення її краю, а якщо рубці вкоротили шкіру, додають шкірний трансплантат. До операції симптоми полегшують зволожувальні краплі або фіксація повіки пластирем.

Реконструкція повіки після видалення пухлини

Після видалення раку повіки з мікроскопічним контролем країв повіку відновлюють пошарово. Невеликі дефекти ушивають безпосередньо; для більших потрібні клапті або трансплантати, іноді у два етапи, — наприклад, клапоть Г'юза чи Катлера — Бірда, коли око на кілька тижнів залишається закритим. Варіанти описано на нашій сторінці про рак повіки. «Халязіон», який знову й знову з'являється на тому самому місці, має дослідити патоморфолог, бо деякі види раку повіки його імітують.

Операція на слізних шляхах: дакріоцисториностомія (ДЦР)

Сльози відтікають через крихітні отвори у внутрішніх куточках повік у невеликий мішок збоку від носа, а звідти протокою — в порожнину носа. У разі непрохідності слізної протоки око постійно сльозиться, накопичується слиз, а мішок може запалитися (дакріоцистит) — тоді у внутрішньому куточку ока з'являється болісна припухлість. У немовлят непрохідність протоки трапляється часто й нерідко минає сама; якщо вона не минає, можуть порадити масаж або просте зондування.

У дорослих дакріоцисториностомія створює новий шлях відтоку зі слізного мішка безпосередньо в порожнину носа в обхід перешкоди. Її виконують через невеликий розріз збоку від носа (зовнішня ДЦР) або зсередини носа за допомогою ендоскопа, без розрізу шкіри (ендоскопічна ДЦР). Іноді на певний час залишають тонку силіконову трубку, яка підтримує новий отвір. Кривава сльоза або щільне утворення над внутрішнім куточком ока не характерні для звичайної непрохідності: у таких випадках спершу потрібні знімки, бо причиною можуть бути пухлини слізного мішка, зокрема лімфома (див. пухлини орбіти).

Хірургія очного протезування

Якщо око доводиться видалити, від операцій на порожнині та повіках залежить, наскільки добре сидітиме й рухатиметься штучне око: це енуклеація або евісцерація з установленням орбітального імпланта, а згодом, за потреби, — втручання, щоб поглибити мілку порожнину, відновити об'єм або підтягнути розслаблену нижню повіку. Докладніше — на сторінках про очний протез та про енуклеацію і штучне око.

Як відбувається консультація?

Проф. Тюркоглу розпитує про сухість очей, попередні операції на очах чи повіках і ліки, наприклад препарати, що розріджують кров, потім оглядає повіки, брови, слізну плівку та слізовідвідні шляхи, вимірює висоту й функцію повік і робить фотографії. Якщо ретракцію повік спричиняє ендокринна офтальмопатія, операцію на повіках виконують в останню чергу — після втручань на орбіті чи окорухових м'язах. Вона пояснює, чи доцільна операція, яка методика підходить саме вашій анатомії та чого можна, а чого не можна досягти. Записатися можна через сторінку контактів; якщо ви живете за кордоном, для попередньої думки можна спершу надіслати фотографії анфас: з розплющеними очима, з поглядом угору та з м'яко заплющеними очима.

Як відбувається операція?

1. Підготовка. Приймання препаратів, що розріджують кров, коригують лише за згоди лікаря, який їх призначив; відмова від куріння сприяє загоєнню.
2. Знеболення. Більшість операцій на повіках проводять під місцевою ін'єкційною анестезією, іноді з седацією: ви при свідомості, але вам комфортно. Деякі втручання, наприклад ДЦР, можуть виконувати під загальною анестезією.
3. Операція. Розрізи проходять природними складками або розташовані на внутрішньому боці повіки, а шкіру закривають тонкими швами.
4. Повернення додому. Зазвичай достатньо прохолодних компресів, мазі з антибіотиком і простих знеболювальних; бажано, щоб вас хтось супроводжував.
5. Контроль. Приблизно через тиждень шви перевіряють або знімають, а результат ще раз оцінюють, коли спаде набряк.

Як минає відновлення?

Доки рани не загояться, не тріть очі, не плавайте й не користуйтеся декоративною косметикою для очей; рубці, що загоюються, захищайте від яскравого сонця сонцезахисними окулярами та капелюхом.

Які ризики?

Більшість побічних ефектів тимчасові: синці, набряк, відчуття піску чи сухості, сльозотеча та невеликі труднощі з повним змиканням повік у перші дні. Рідше операція призводить до асиметрії, недостатньої чи надмірної корекції птозу, помітного рубця, інфекції, відтягування чи вивороту нижньої повіки після операції на ній або до потреби в повторному втручанні. Жоден хірург не може пообіцяти певного результату; мета — помітне поліпшення за природного вигляду.

Поїздка до Анталії на операцію на повіках

Якщо ви їдете до Туреччини на нескладну операцію на повіках, закладіть приблизно тиждень перебування в Анталії, щоб до вильоту встигнути перевірити рани й зняти шви; поетапні чи поєднані втручання потребують більше часу. Бережіть рубці, що загоюються, від яскравого сонця, не купайтеся в морі й басейні, доки хірург не дозволить, і візьміть із собою список ліків, які приймаєте. Більше практичних порад — на сторінці для іноземних пацієнтів.

Окулопластичний досвід проф. Тюркоглу

Проф. Тюркоглу розпочала кар'єру фахівця 2010 року в Навчально-дослідницькій лікарні Університету Сакар'ї, де працювала в окулопластичному відділенні. Вона — членкиня Американського товариства офтальмопластичної та реконструктивної хірургії (ASOPRS) і Європейського товариства офтальмопластичної та реконструктивної хірургії (ESOPRS). На щорічному конгресі ESOPRS у Будапешті 2014 року вона як перша авторка представила роботу про носослізне співустя (новий отвір для відтоку сліз) після зовнішньої дакріоцисториностомії.

Серед її публікацій з окулопластики — стаття, у якій вона перша авторка, про лейшманіоз як рідкісну причину пресептального целюліту (запалення тканин повіки), а також опис гострого запалення слізного мішка, пов'язаного з туляремією. Робота офтальмоонколога додає їй досвіду в лікуванні пухлин повік та орбіти. Докладніше — у її повному профілі і переліку публікацій; оцінки пацієнтів на незалежних платформах зібрано на сторінці відгуків пацієнтів.